Як використати негативні емоції собі на користь?

негативна візуалізація

Читаю у Forbes стат­тю про нега­тив­ні емо­ції. Пишуть, що всі наші реак­ції кори­сні та потріб­ні у кри­тич­ній ситу­а­ції. Нега­тив­ні емо­ції – злість, нена­висть, оги­да – можуть ляка­ти, але саме на них мозок звер­тає біль­ше ува­ги. Вони допо­ма­га­ють вижити.

Ось цита­та:

Не бій­те­ся нега­тив­них реак­цій, але слід­куй­те за тим, щоб вони не вихо­ди­ли з‑під кон­тро­лю. В умо­вах стресу ми швид­ше помі­чає­мо потен­цій­но небез­печ­ні речі та швид­ше реа­гує­мо на нега­тивне. Пере­клю­чен­ня на нега­тивізм – кори­сна та важ­ли­ва реак­ція. Вона доз­во­ляє не роз­слаб­ля­ти­ся та не про­пус­ка­ти загро­зи для жит­тя. Як при­клад тако­го механіз­му адап­та­ції Бєло­вєш­кін наво­дить дум­скролінг – звич­ку моніто­ри­ти нега­тив­ні нови­ни. Це фік­са­ція на пред­меті, який тобі загро­жує, пояс­нює дослід­ник Андрій Бєловєшкін.

У стої­циз­мі є схо­жа тех­ніка — нега­тив­на візу­алі­за­ція (premeditatio malorum).

Стоїки поміти­ли, що одне з голов­них дже­рел нашо­го нещастя — наша нездат­ність бути вдяч­ни­ми за те, що ми має­мо. Стоїки чудо­во розу­мі­ли це і вчи­ли розум чини­ти опір цій при­род­ній схиль­но­сті. Нега­тив­на візу­алі­за­ція один з таких мето­дів. Вони не зосе­реджу­ва­ли­ся на тому, чого хочуть, не нама­га­ли­ся уяви­ти це собі, щоб наб­ли­зи­ти це бажане до реаль­но­сті (як часто закли­ка­ють до цьо­го пев­ні коучі) — вони зосе­реджу­ва­ли­ся на тому, що в них уже є, що вони ціну­ють най­біль­ше, і уяв­ля­ли, як це втратять.

Мак­си­маль­но ради­каль­но про це писав Епік­тет, який радив, навіть цілу­ю­чи свою дити­ну, мов­чаз­но нага­ду­ва­ти собі, що  вона зав­тра може помер­ти, а роз­лу­ча­ю­чись з дру­гом чи подру­гою, каза­ти собі, що це може бути востан­нє, коли ви їх бачите.

Звіс­но це, як то кажуть, для багатьох важ­ко, але, напри­клад, перед від­по­ві­даль­ною про­мо­вою або екза­ме­ном, або ще чимось, що може викли­ка­ти стрес, ціл­ком розум­но уяв­лять най­гір­ший сценарій.

Чи стане фокус на нега­тиві кори­сним, чи буде отру­тою, зале­жить від дози, попе­реджає Андрій Бєло­вєш­кін. Щоб зро­зу­міти, чи не пере­ви­щи­ли ви дозу, вче­ний реко­мен­дує звер­та­ти ува­гу на те, як вас та вашу поведін­ку змі­нює пев­на емоція:

  • пору­ше­на адап­та­ція в соціу­мі, схиль­ність уни­ка­ти інших людей, пору­шен­ня сну та хар­чу­ван­ня сиг­налі­зу­ють про проблему;
  • підви­ще­на при­сто­со­ваність, актив­ність, успіш­ні кон­так­ти з людь­ми вка­зу­ють на те, що ці емо­ції – перевага.

Зви­чай­но ми пра­г­не­мо до другого.

«З муд­рою люди­ною не від­бу­ваєть­ся нічо­го про­ти її очіку­вань», — писав Сене­ка своє­му дру­го­ві. “. і не все вихо­дить для неї так, як вона хоті­ла, а як вона роз­ра­хо­ву­ва­ла — і, перш за все, вона вва­жав, що щось може переш­ко­ди­ти її планам».

Сьо­год­ні в дея­ких захід­них ком­паніях попу­ляр­на така впра­ва. Гене­раль­ний дирек­тор викли­кає своїх спів­робіт­ни­ків у кон­фе­ренц-зал напе­ре­до­дні запус­ку нової вели­кої іні­ціа­ти­ви. Вони захо­дять і сіда­ють за стіл. І керів­ник почи­нає: «У мене погані нови­ни. Проєкт про­ва­ли­вся вра­жа­ю­че. Що пішло не так?»

Ліде­ри зао­хо­чу­ють своїх спів­робіт­ни­ків дума­ти нега­тив­но. Ця мето­ди­ка була роз­роб­ле­на пси­хо­ло­гом Гарі Кляй­ном. Керів­ник проєк­ту пови­нен уяви­ти, що може піти не так — що піде не так — зазда­ле­гідь, перед почат­ком. Бо занад­то бага­то амбіт­них почи­нань про­ва­лю­ють­ся з при­чин, яких мож­на запо­біг­ти. Занад­то бага­то людей не мають резерв­но­го пла­ну, оскіль­ки від­мо­в­ля­ють­ся вва­жа­ти, що щось може йти не так, як вони хоті­ли б. Ці «рожеві оку­ля­ри» дійс­но зава­жа­ють бути реалістами.

Нега­тив­на візу­алі­за­ція — як бро­ня, обла­дун­ки для лица­ря. Чомусь ніх­то на вій­ні не зне­ва­жає на мож­ливість бути вби­тим або пора­не­ним і готуєть­ся до цьо­го. Але у повсяк­ден­но­му жит­ті ми часто лякає­мось навіть дума­ти щось погане. Через ці забо­бо­ни не цінує­мо те, що в нас вже є, а також не гото­ві до інших сце­наріїв, не має­мо «Пла­ну Б».

Практика негативної візуалізації

В блозі What is Stoicism я знай­шов і пере­клав прак­тич­ну впра­ву нега­тив­ної візуалізації.

1. Поч­ніть з огля­ду речей, які є для вас цін­ни­ми, і зано­туй­те їх. Ось кіль­ка ідей:

  • Май­но – дім, транс­порт­ні засо­би, гад­же­ти, речі, що мають сен­ти­мен­таль­ну цінність.
  • Кохані – чле­ни сім’ї, друзі, домаш­ні тварини.
  • Робо­та – робо­та, коле­ги, начальник.
  • Роз­ва­ги – доступ до інтер­не­ту, улюб­лені стра­ви, телешоу.
  • Хобі – спорт, діяль­ність, волон­терсь­ка діяльність.

2. Якщо ви може­те при­ду­ма­ти свої влас­ні, додай­те їх до кате­горій вище.

3. Вста­но­віть на теле­фоні нага­ду­ван­ня, щоб запла­ну­ва­ти сеан­си нега­тив­ної візу­алі­за­ції – спо­чат­ку не пере­ван­та­жуй­те себе, одно­го-двох разів на тиждень буде достат­ньо, щоб у вас виник­ла звичка.

4. Під час кож­но­го занят­тя виділіть 5–10 хви­лин, пра­ц­ю­ю­чи над однією з кате­горій, які ви рані­ше від­зна­чи­ли, і вико­най­те наступне:

  • Поду­май­те про всі речі цієї кате­горії, які важ­ливі для вас, до яких ви прив’язані.
  • Поду­май­те, як би ви почу­ва­ли­ся, якби цю річ у вас забрали.
  • Поду­май­те, як мож­на міні­мі­зу­ва­ти наслід­ки втра­ти цієї речі. Про­сто поду­мав­ши про це, ви тепер під­го­тов­лені біль­ше, ніж були.

Пере­ва­га цих занять поля­гає в тому, що ви, імо­вір­но, від­чує­те біль­шу вдяч­ність за те, що вже має­те у своє­му жит­ті, а також під­го­тує­тесь мен­таль­но, якщо ви коли-небудь їх втратите.

Хоче­те біль­ше стоїч­них вправ? Зали­шай­те заяв­ку у розділі Нав­чан­ня.

Не тре­ба готу­ва­ти­ся до невдач, але тре­ба бути гото­вим до всього.


Знай­шли щось кори­сне для себе? Ви може­те ста­ти патро­ном PSYSK! Або зро­би­ти разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.

Сергій Коноплицький

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Вас може зацікавити...