Стоїцизм — як система, а не набір принципів

система стоїцизму

З пер­шо­го погля­ду здаєть­ся, що стої­цизм — це набір прин­ци­пів. Але у прак­ти­ці постій­но спо­стері­гаєш, як ці прин­ци­пи пов’язані між собою в єди­ну систему.

Напри­клад, візь­ме­мо прин­цип дихо­то­мії кон­тро­лю. Нага­даю, що мова йде про те, щоб розді­ли­ти речі на ті, на які ми може­мо впли­ва­ти та на які не може­мо. І ті речі, які не в зоні нашо­го кон­тро­лю вва­жа­ти за байдужі.

Ціка­во, що часто ми розу­міє­мо і вико­нує­мо лише пер­шу части­ну цьо­го прин­ци­пу. Ми дійс­но може­мо розді­ли­ти речі таким чином. Але коли мова йде про дру­гу части­ну — зро­би­ти некон­тро­льо­вані нами речі бай­ду­жи­ми, то це вияв­ляєть­ся склад­ні­шим. Це потре­бує від нас пев­них зусиль, пси­хо­ло­гіч­них ресур­сів та уважності.

Є речі, які нас бен­те­жать, але ми нічо­го не може­мо з ними подія­ти. Бай­ду­жість — це пра­ви­ло, за яким нам не слід навіть дума­ти про них. Бо пев­ні нав’язливі або три­вож­ні дум­ки можуть вихо­ди­ти з дже­ре­ла несві­до­мих для нас про­цесів — гор­мо­наль­но­го фону, впли­ву зов­ніш­ніх сил при­ро­ди, навіть прий­ня­тої їжі та інше.

І ось при­хо­дить люди­на і каже: “я розу­мію, що це не кон­тро­люю, але не можу пере­ста­ти про це дума­ти. Чому так відбувається?”

Допо­мог­ти нала­шту­ва­ти свій розум допо­мо­же інший прин­цип стої­циз­му — Amor fati (прий­нят­тя долі), якщо роз­гля­да­ти цей прин­цип не умо­гляд­но, а як прак­ти­ку, дію. Він дуже допо­мо­же в тому, щоб поз­бу­ти­ся зай­вих страж­дань від влас­них думок.

Прий­нят­тя влас­ної долі, дові­ра Богу, Лого­су, Все­світу — це також й при­нят­тя влас­ної недос­ко­на­ло­сті. Бажан­ня дос­ко­на­ло­сті може бути реалі­зо­ване лише в про­сторі сві­до­мо­го. А наше несві­до­ме потре­бує не дос­ко­на­ло­сті, а прий­нят­тя та ува­ги. Таким чином від­бу­ваєть­ся шлях до цілісності.

Якщо пев­ний час не вдаєть­ся поз­бу­ти­ся думок про бай­ду­же, мож­на спро­бу­ва­ти нічо­го з ними не роби­ти. Уста­нов­ка на бай­ду­жість — це вже сиг­нал ней­ро­ме­ре­жам пере­бу­ду­ва­ти пев­ні пріо­ри­те­ти. Але їм також потрі­бен час.

Прин­ци­пи стої­циз­му бажа­но нама­га­ти­ся втілю­ва­ти, як систе­му, а не як окре­мі прак­ти­ки та для цьо­го періо­дич­но собі їх нагадувати.


Знай­шли щось кори­сне для себе? Під­т­ри­май­те PSYSK на Patreon! Або зробіть разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.

Сергій Коноплицький

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Вас може зацікавити...