Сила звички

звичка

Епіктет у “Бесідах” пише про силу звички. Нам здається це дуже простим та можливо трохи нудним заняттям — формування корисних звичок. Звичайно, було б цікавішим отримати якусь навичку негайно.

Але подумаймо ось про що. Тварини не усвідомлюють цієї можливості до формування звички. А це насправді справжнісіньке програмування себе. Дієвий лайфхак, здатний творити майбутнє для кожної людини, яка поставить собі мету. Завдяки розуму, ми знаємо, що звичка формується повторюванням дій, певною рутиною. Але потім ці дії стають автоматичними. І ти знаєш, що так буде. І ось ти вже робиш зарядку зранку, читаєш перед сном, ведеш блог тощо.

Епіктет пише, що будь-яка звичка і здібність зберігаються і збільшуються відповідними діями: звичка ходити за допомогою ходьби, звичка бігати за допомогою бігу. Але якщо ви пролежите десять днів, встаньте і спробуйте зробити довгу прогулянку. Ви побачите, як ваші ноги ослабли. 

“Загалом, якщо ви хочете зробити щось звичкою, робіть це; якщо ви не хочете зробити це звичкою, не робіть цього, а привчіть себе робити щось інше замість цього. Так само і щодо душевних почуттів: коли ти розгнівався, ти повинен знати, що не тільки це зло спіткало тебе, але що ти також посилив цю звичку і таким чином підлив масла у вогонь”. 

Звичка правильного сприйняття

Тож від формування звички, як лайфхаку переходимо до емоційної стабільності.

Якщо тобі щось не подобається у власних реакціях, що постійно повторюються, намагайся осмислювати свою поведінку. Це усвідомлення діє, як запобіжник компульсивним реакціям. Це стоїчна практика вивчення себе. І вона теж формується, як звичка.

Як це працює?

Одна з реконструкцій стоїчної моделі мислення каже, що всі наші реакції укладаються у чотири кроки:

  1. Враження (робота органів чуття + визначення + інтерпретація),
  2. Згода (прийняття судження),
  3. Імпульс,
  4. Дія.

Звичайна людина усвідомлює лише перший та останній пункти. На будь-яке враження вона реагує автоматично.

Стоїк привчає свій розум до усвідомлення сприйняття, вчиться відстежувати момент, коли він внутрішньо дає згоду на власну інтерпретацію. 

Простий приклад. Ви їдете на машині та раптом хтось на великій швидкості пролітає по правому ряду. Звичайна реакція: враження — дія. Ви помітили його та, припустимо, гнівно облаяли.

Стоїк використає цю ситуацію для пізнання себе. Він також отримає враження, але замислиться, чи правдиво йому хочеться назвати цього водія порушником, оленем, козлиною та інше. Стоїк ставить під сумнів автоматичну інтерпретацію, щоб зробити паузу перед Згодою і не піддатись Імпульсу.

Можливо цей приклад занадто простий для пояснення. Може виникнути думка: навіщо це робити для таких дурниць. Але є це робиться для формування іншого мислення, яке вже в більш важливих ситуаціях може бути корисним та правильним. Для формування звички так мислити.

Крім того, розуміння виникнення імпульсів дозволяє більш спокійно переживати емоції. Нагадаю, що стоїки намагались дійти до стану ἀπαθέω (апатії), що означає «звільнення від пристрастей». 


Знайшли щось корисне для себе? Підтримайте PSYSK та автора.

“Практичний стоїцизм” — авторський курс з персональною підтримкою протягом 6 тижнів.

Сергій Коноплицький

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Вас може зацікавити...