Сила звички

звичка

Епік­тет у “Бесі­дах” пише про силу звич­ки. Нам здаєть­ся це дуже про­стим та мож­ли­во тро­хи нуд­ним занят­тям — фор­му­ван­ня кори­сних зви­чок. Зви­чай­но, було б цікаві­шим отри­ма­ти якусь навич­ку негайно.

Але поду­май­мо ось про що. Тва­ри­ни не усві­дом­лю­ють цієї мож­ли­во­сті до фор­му­ван­ня звич­ки. А це насправ­ді справж­нісінь­ке про­гра­му­ван­ня себе. Дієвий лай­фх­ак, здат­ний тво­ри­ти май­бут­нє для кож­ної люди­ни, яка поста­вить собі мету. Зав­дя­ки розу­му, ми знає­мо, що звич­ка фор­муєть­ся повто­рю­ван­ням дій, пев­ною рути­ною. Але потім ці дії ста­ють авто­ма­тич­ни­ми. І ти знаєш, що так буде. І ось ти вже робиш заряд­ку зран­ку, читаєш перед сном, ведеш блог тощо.

Епік­тет пише, що будь-яка звич­ка і здіб­ність збері­га­ють­ся і збіль­шу­ють­ся від­по­від­ни­ми дія­ми: звич­ка ходи­ти за допо­мо­гою ходь­би, звич­ка біга­ти за допо­мо­гою бігу. Але якщо ви про­ле­жи­те десять днів, встань­те і спро­буй­те зро­би­ти дов­гу про­гу­лян­ку. Ви поба­чи­те, як ваші ноги ослабли. 

“Зага­лом, якщо ви хоче­те зро­би­ти щось звич­кою, робіть це; якщо ви не хоче­те зро­би­ти це звич­кою, не робіть цьо­го, а при­в­чіть себе роби­ти щось інше замість цьо­го. Так само і щодо душев­них почут­тів: коли ти роз­гні­вав­ся, ти пови­нен зна­ти, що не тіль­ки це зло спіт­ка­ло тебе, але що ти також поси­лив цю звич­ку і таким чином під­лив мас­ла у вогонь”. 

Звичка правильного сприйняття

Тож від фор­му­ван­ня звич­ки, як лай­фх­а­ку пере­хо­ди­мо до емо­цій­ної стабільності.

Якщо тобі щось не подо­баєть­ся у влас­них реак­ціях, що постій­но повто­рю­ють­ся, нама­гай­ся осми­слю­ва­ти свою поведін­ку. Це усві­дом­лен­ня діє, як запо­біж­ник ком­пуль­сив­ним реак­ціям. Це стоїч­на прак­ти­ка вив­чен­ня себе. І вона теж фор­муєть­ся, як звичка.

Як це працює?

Одна з рекон­струк­цій стоїч­ної моделі мислен­ня каже, що всі наші реак­ції укла­да­ють­ся у чоти­ри кроки:

  1. Вра­жен­ня (робо­та органів чут­тя + визна­чен­ня + інтерпретація),
  2. Зго­да (прий­нят­тя судження),
  3. Імпульс,
  4. Дія.

Зви­чай­на люди­на усві­дом­лює лише пер­ший та остан­ній пунк­ти. На будь-яке вра­жен­ня вона реа­гує автоматично.

Стоїк при­в­чає свій розум до усві­дом­лен­ня сприй­нят­тя, вчить­ся від­сте­жу­ва­ти момент, коли він внут­ріш­ньо дає зго­ду на влас­ну інтерпретацію. 

Про­стий при­клад. Ви їде­те на машині та рап­том хтось на вели­кій швид­ко­сті пролітає по пра­во­му ряду. Зви­чай­на реак­ція: вра­жен­ня — дія. Ви поміти­ли його та, при­пу­сти­мо, гнів­но облаяли.

Стоїк вико­ри­стає цю ситу­а­цію для пізнан­ня себе. Він також отри­має вра­жен­ня, але зами­слить­ся, чи прав­ди­во йому хочеть­ся назва­ти цьо­го водія поруш­ни­ком, оле­нем, коз­ли­ною та інше. Стоїк ста­вить під сум­нів авто­ма­тич­ну інтер­пре­та­цію, щоб зро­би­ти пау­зу перед Зго­дою і не під­да­тись Імпульсу.

Мож­ли­во цей при­клад занад­то про­стий для пояс­нен­ня. Може виник­ну­ти дум­ка: наві­що це роби­ти для таких дур­ни­ць. Але є це робить­ся для фор­му­ван­ня іншо­го мислен­ня, яке вже в більш важ­ли­вих ситу­а­ціях може бути кори­сним та пра­виль­ним. Для фор­му­ван­ня звич­ки так мислити.

Крім того, розу­мін­ня виник­нен­ня імпуль­сів доз­во­ляє більш спо­кій­но пере­жи­ва­ти емо­ції. Нага­даю, що стоїки нама­га­лись дій­ти до ста­ну ἀπαθέω (апатії), що озна­чає «звіль­нен­ня від пристрастей». 


Знай­шли щось кори­сне для себе? Ви може­те ста­ти патро­ном PSYSK! Або зро­би­ти разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.

Сергій Коноплицький

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Вас може зацікавити...