Мистецтво складних рішень

Бува­ють ситу­а­ції, які не зали­ша­ють аль­тер­на­ти­ви між пога­ним та добрим варіан­том. Оби­д­ва зда­ють­ся дис­ком­форт­ни­ми. Зазви­чай це вибір між корот­ко­ча­с­ним страж­дан­ням і ката­стро­фою, але в жит­ті мож­ли­во різне.

Є дослід­жен­ня, які вка­зу­ють, що ми щод­ня прий­має­мо близь­ко 35 000 рішень. В серед­ньо­му це один вибір кож­ні дві секун­ди. Біль­шість із них — про­сті рішен­ня, напри­клад, яку сук­ню одяг­ну­ти сьо­год­ні в офіс (хоча дея­кі дів­ча­та з мною зараз не погодяться).

Але уявіть, що вам потріб­но зро­би­ти щось емо­ційне складне. Напри­клад, обра­ти, хто з ваших улюб­ле­них спів­робіт­ни­ків має звіль­ни­ти­ся, щоб вижи­ла вся ком­панія. Або піти на розрив з коха­ною люди­ною, розу­мі­ю­чі, що у вас не буде май­бут­ньо­го і не заби­ра­ти у неї час. Ще бага­то склад­них рішень пов’язані з вибо­ром між чес­но­тою та поро­ком: чи від­дає­те ви пере­ва­гу задо­во­лен­ню (або уник­нен­ню дис­ком­фор­ту) над тим, що раціо­наль­но та правильно? 

Суть стоїч­но­го спо­со­бу прий­нят­тя рішень поля­гає в наступ­но­му: спо­чат­ку тре­ба вирі­ши­ти, кон­тро­лює­мо ми це чи ні. Те, що ми не кон­тро­лює­мо, ми від­пус­кає­мо. Тут ми нічо­го не може­мо змінити. 

Як вчив Епіктет:

“Дея­кі речі нам під силу, а інші ні. У нашій вла­ді — дум­ка, моти­ва­ція, бажан­ня, непри­язнь і, одним сло­вом, усе, що нале­жить нам; не в нашій вла­ді наше тіло, наше май­но, репу­та­ція, поса­да і, одним сло­вом, усе, що не нале­жить нам”.

А те, що потрап­ляє в зону нашо­го кон­тро­лю, ми наче про­пус­кає­мо через фільтр чес­нот. В стої­циз­мі це муж­ність, мудрість, спра­вед­ливість і помір­ко­ваність. Якщо наше рішен­ня доб­ро­чесне, ми може­мо це зро­би­ти. Якщо ні, то не повинні.

Тоб­то ми кори­стує­мо­ся роз­умом і цін­но­стя­ми. Зва­жує­мо на вагах чес­нот, який варіант кра­щий, а який гір­ший. Як варіант — запи­та­ти себе, що б вчи­ни­ла доб­ро­чес­на люди­на у цій ситуації?

Це дуже про­сто напи­са­но, але над­зви­чай­но склад­но вико­нуєть­ся у жит­ті. Але це і є про­яв однієї з чес­нот — муж­но­сті. На пра­виль­ний вибір часто тре­ба біль­ше мужності.

• Склад­ні рішен­ня — це індиві­ду­аль­ні рішен­ня. Розум­ні люди можуть щось пора­ди­ти, але обе­реж­но дода­ють: “Але дивись сам, це твій вибір”. 
• Складне рішен­ня — це від­по­ві­даль­ність. Тому, здат­ність прий­ма­ти рішен­ня — це озна­ка зрі­ло­сті та дорос­ло­го вибору.
• Склад­ні рішен­ня — це виклик собі, влас­но­му стра­ху, болю, нев­пев­не­но­сті. Але це пере­мога муд­ро­сті та спра­вед­ли­во­сті, а зна­чить пере­мога добра.

Таким чином, прий­ма­ти складне рішен­ня — це бути впев­не­ним, що воно при­ве­де до кра­що­го у май­бут­ньо­му. І мати муж­ність зро­би­ти це, незва­жа­ю­чі на пев­ний дис­ком­форт зара­ди вищої цінності.

На зоб­ра­жен­ні схе­ма стоїч­но­го прий­нят­тя рішень з бло­гу Мас­сі­мо Пілюч­чі.

Знай­шли щось кори­сне для себе? Під­т­ри­май­те PSYSK на Patreon! Або зробіть разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.