За що це все нам?

Нам дове­лось жити в бурх­ли­вий час, про який зазви­чай інші поколін­ня чита­ють хиба що в кни­гах. Тим хто дожи­ве до почес­них літ (я споді­ва­юсь, що це біль­шість з нас) — точ­но буде що роз­по­ві­сти онукам.

Рево­лю­ція, епі­де­мія, вій­на зі всі­ма наслід­ка­ми. Все це пород­жує особ­ливі дум­ки, напри­клад — за що це все нам?

Стоїки вва­жа­ли, що від склад­них емо­цій, як і від склад­них питань не мож­на біг­ти. Тре­ба муж­ньо зустрі­ча­ти їх та нама­га­ти­ся розібра­ти­ся. Спро­бує­мо й ми, до того ж те, що зараз від­бу­ваєть­ся — зов­сім не щось нове у світо­вій історії.

марк аврелий стоицизм

Може­мо взя­ти лише біо­гра­фію одно­го Мар­ка Аврелія. Як тіль­ки він всту­пив на пре­стол, пар­фянсь­кий цар Воло­гас IV почав вторг­нен­ня в тоді ще римсь­ку Вір­менію, а потім і в римсь­ку Сирію, роз­па­лю­ю­чи Пар­фянсь­ку вій­ну. З 12 дітей Мар­ка Аврелія 6 помер­ли у дитя­чо­му віці. Вій­ни були постій­но, а напри­кін­ці жит­тя Мар­ка ще й чума, яка забра­ла і його життя.

Але бага­то людей, які чита­ють “Роз­ду­ми” Мар­ка Аврелія, зна­хо­дять там не біль та три­во­гу, а тишу та спо­кій. Мож­ли­во це і є особ­ли­ве світо­сприй­нят­тя стоїків, яке ґрун­туєть­ся на пев­них іде­ях і для яких най­важ­ливі­ше — це збе­рег­ти свої принципи.

За що це все нам?

Стоїки вва­жа­ють, що у світі все гар­моній­но упо­ряд­ко­ване Лого­сом. І якщо ми не бачи­мо сен­су у яки­хось подіях, це тіль­ки тому, що ми диви­мось на все з вузь­кої пер­спек­ти­ви нашо­го влас­но­го буття.

Є ціка­ве порів­нян­ня. Уявіть, на паль­ці почи­наєть­ся ган­гре­на і лікарі його відрі­за­ють, щоб вря­ту­ва­ти увесь організм. Зви­чай­но пале­ць може обу­рю­ва­тись, тому що він є тіль­ки части­ною систе­ми та навіть не здо­га­дуєть­ся про існу­ван­ня всьо­го тіла.

Так і все, що від­бу­ваєть­ся — є части­ною гло­баль­но­го заду­му, який сто­суєть­ся всьо­го світу, у тому числі май­бут­ньо­го. Тому єди­на пра­виль­на стра­те­гія — це прийняття.

всесвіт

Вод­но­час прий­нят­тя не озна­чає, що мож­на нічо­го не роби­ти. Нав­па­ки, кож­на люди­на повин­на вико­ну­ва­ти все, що в її силах, зад­ля того про­сто­ру, в яко­му вона існує. Для люди­ни при­род­ний про­стір — це соціаль­ний про­стір. Так люди­на реалі­зує влас­ну при­ро­ду. Звід­си ці відо­мі сло­ва Мар­ка Аврелія: “Роби що пови­нен і будь що буде”.

Вине­су їх окре­мо латинською:

Fais ce que dois, advienne, que pourra.

Ніх­то з нас не може про­гно­зу­ва­ти все напе­ред. Сьо­год­ні бага­то хто розу­міє, як дея­кі події мину­ло­го, які зда­ва­лись роз­ча­ру­ван­ням тоді, сьо­год­ні ряту­ють його чи допо­ма­га­ють пере­ма­га­ти воро­га. Не буду наво­ди­ти при­кла­ди, їх бага­то і в політи­ці, і в історії, і в осо­би­стих розповідях.

За що це все нам? Це питан­ня зву­чить так, наче хтось нас за щось карає. Але мож­ли­во річ у тому, що історія про­сто йде своїм шля­хом. І на цьо­му ета­пі її роз­вит­ку зштовху­ють­ся вели­кі сили колек­тив­но­го світу та колек­тив­ної темря­ви, лама­ють­ся струк­ту­ри, які втра­ча­ли прин­ци­пи гар­монії, щось перебудовується.

Чи може­мо ми без­по­се­ред­ньо впли­ва­ти на це? Чи вплине на щось наше хви­лю­ван­ня або страж­дан­ня. Ні. Для стоїків — це кате­горія бай­ду­жо­го. А небай­ду­же — наші вчин­ки та наша чес­но­та. Нага­даю, що вона скла­даєть­ся з муд­ро­сті, муж­но­сті, спра­вед­ли­во­сті та помір­ко­ва­но­сті. І кожен на своє­му міс­ці, будь він вої­ном, волон­те­ром, жур­налі­стом, вигнан­цем, робіт­ни­ком, дру­жи­ною, бать­ком, пре­зи­ден­том або бло­ге­ром мусить фоку­су­ва­тись на роз­вит­ку та вті­лені чес­но­ти, а не страж­да­ти від того, що він не може впли­ну­ти на хід історії.

Ось ще одна пре­крас­на цита­та Мар­ка Аврелія: “Прий­міть речі, з яки­ми вас пов’язує доля, і любіть людей, які вам при­но­сить доля, але робіть це всім серцем”.

Сьо­год­ні бага­то людей страж­да­ють без­вин­но. І хочеть­ся, щоб це було хоча б неда­ре­м­но. Ще хочеть­ся, щоб той, хто несе зло був пока­ра­ний. Згід­но зі стої­циз­мом — нічо­го випад­ко­во­го немає, все вирі­шує пев­ні зако­но­мір­но­сті у жит­ті, але не все ми може­мо охо­пи­ти та пояс­ни­ти зі сво­го міс­ця. Як казав Воланд в романі “Май­стер та Мар­га­ри­та: “Цег­ла ні з того ні з сьо­го, ніко­му й ніко­ли на голо­ву не впаде.”

Що стає з люди­ною, яка слу­жить злу доб­ре розу­мів Сене­ка, який зблизь­ка бачив Калі­гу­лу, Неро­на та інших сум­но­звіс­них римсь­ких пра­ви­телів. Вони пла­ти­ли пекель­ну ціну за це щоден­но, втра­ча­ю­чи спо­кій, мир, а іноді й розум.

Але що нам до того? Тре­ба пере­ма­га­ти, а для цьо­го у нас є гар­на порада:


Знай­шли щось кори­сне для себе? Ви може­те ста­ти патро­ном PSYSK! Або зро­би­ти разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.

Сергій Коноплицький

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Вас може зацікавити...