Стоїки про емоції та пристрасті
Тому, хто поверхнево знайомий зі стоїцизмом, здається, що стоїки відкидали емоції та намагались бути апатичними (у сучасному розумінні цього слова) та холодними. Але це зовсім не так.
Нещодавно, я натрапив на цікаву статтю доктора Джона Месерлі, яка присвячена цьому питанню. Там він цитує Джона Селларса, наукового співробітника Королівського коледжу Лондона:
«Стоїки ніколи не говорили про емоції так, як це робимо ми». Сьогодні слово “емоція” стосується майже будь-якого психічного почуття, яке ми протиставляємо розуму. В цьому сенсі, «стоїки відкидають не емоції, вони відкидають пристрасті, а це зовсім інша річ».
Емоції — це наші природні реакції, які ми взагалі не завжди здатні контролювати. Стрибнути за стіну, почувши вибух, не пристрасть. Але чути про те, що ви можете втратити роботу, а потім відчувати тривогу та страх — це пристрасть.
Відчувати близькість, турботу за кохану людину — це емоція, а відчувати залежність від чогось або нездатність зупинитися, щоб не переступити через цінність — це пристрасть.
Пристрасті занадто паскудять наше життя та приносять багато зла. Вони роблять людину слабкою, ненадійною, нездатною досягати цілей, неспроможною жити згідно з власними цінностями.
Стоїки пропонують відкидати саме пристрасті — помилкові міркування, засновані на плутаних ціннісних судженнях і неприємних наслідках, які це породжує.
Що таке пристрасті?
Стоїки пропонували різні класифікації, які дослідники об’єднали в 4 основні типи:
- Надмірний імпульс.
- Імпульс, який ігнорує розум.
- Хибне судження або думка.
- Трепет душі.
Перше можна порівняти з бігом вниз, коли неможливо зупинитися; пристрасті рухають вас вперед. Але вони мають часовий вимір. Як правило, вони найсильніші на початку і слабшають з часом. Наприклад сильний гнів.
Друге і третє визначення підкреслюють, що пристрасть порушує розум і суперечить йому. Пристрасть неправильно представляє цінність речі, а потім неправильно спрямовує наші імпульси на її досягнення. Наприклад, якщо ми перебільшуємо важливість багатства, а потім надмірно прагнемо до нього, ми можемо жити бідно. Або якщо ми хочемо помститися і діятимемо на основі цього імпульсу гніву, ми можемо опинитися у в’язниці. Якщо хочемо швидкого задоволення, можемо втратити коханого партнера. У таких випадках пристрасть або ґрунтується на поганих міркуваннях, або створює їх.
Четверте визначення походить від думки стоїків про те, що пристрасть має фізичну основу та фізичні наслідки — іноді впливає на частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск. Тоді ми кажемо, що людина охоплена пристрастю.
Чому надмірні емоції або пристрасті шкідливі?
Коли ми (надто сильно) відчуваємо пристрасть, ми робимо помилки в судженнях щодо хорошого і поганого, а також сьогодення та майбутнього. Ідея полягає в тому, що щось може бути приємним у сьогоденні, що насправді погано для нас, або ми можемо бажати чогось у майбутньому, що також погано для нас. Подібним чином ми можемо думати, що деякі дії є поганими в сьогоденні, і відчувати страждання, навіть якщо це дійсно добре для нас, або ми можемо боятися чогось у майбутньому, що або не станеться, або не буде таким поганим, навіть якщо це трапляється.
Отже, пристрасті призводять до помилкових суджень та емоційного занепокоєння. Наприклад, задоволення апетиту до їжі, напоїв і сексу може приносити нам менше задоволення, ніж ми думали. Тож нераціонально ризикувати більш важливими речами, наприклад здоров’ям, у гонитві за ними чи страждати через їх відсутність. Так само речі, яких ми боїмося — приниження, біль, тривога — можуть бути не такими поганими, як ми думали. Тож нераціонально зупиняти наше життя, паралізоване страхом.
Належна роль емоцій та пристрастей
Отже, мета полягає не в тому, щоб повністю відмовитися від емоцій та пристрастей, а в тому, щоб мати збалансоване емоційне життя. Думати про радість, а не про задоволення, про обережність, а не про страх.
Тож стоїки виступають проти пристрастей, які маніпулюють нами, підриваючи наш розум і волю, а не за те, щоб ні про що не дбати та всього уникати. Треба діяти на базі раціонального обдумування. Ми можемо захотіти бігати або підіймати штангу, але не треба бігати з надто крутого схилу або підіймати занадто велику вагу — це вже надмірно.
Очевидно, що жити краще, коли розум не дозволяє нам бути рабами своїх пристрастей.
Знайшли щось корисне для себе? Підтримайте PSYSK на Patreon! Патрони отримують додаткові знання та контент.
