Що таке егемонікон (hêgemonikon)?

Стоїки вва­жа­ли, що душа скла­даєть­ся з вось­ми частин — це п’ять органів чут­тя (зір, слух, нюх, смак, дотик), репро­дук­тив­на здат­ність, здат­ність до мов­лен­ня та цен­траль­на керу­ю­ча здат­ність «еге­монікон» [hêgemonikon].

Усі части­ни душі мож­на роз­гля­да­ти як про­до­в­жен­ня пнев­ми, що похо­дять з еге­моніко­на. Для пояс­нен­ня будо­ви душі було вико­ри­ста­но кіль­ка ана­ло­гій: душа схо­жа на вось­ми­но­га, на дере­во, на дже­ре­ло води та навіть на павутину.

Напри­клад, стоїк Хрісіпп порів­ню­вав керу­ю­чу здат­ність з паву­ком: «Подіб­но тому як павук у цен­трі паву­ти­ни три­має нога­ми кін­чи­ки всіх ниток, і якщо кома­ха десь потра­пить у мере­жу, він тут же це від­чу­ває, так і про­відне нача­ло душі (еге­монікон), розта­шо­ване в цен­трі сер­ця, управ­ляє почат­ком всіх від­чут­тів, так що якщо якесь від­чут­тя виникне, воно відра­зу його розпізнає».

З цьо­го вихо­дить, що розум­ний центр люди­ни може оці­ню­ва­ти всі її емо­цій­ні ста­ни ніби під­ні­ма­ю­чись над ними. Люди­на може об’єк­тив­но оці­ню­ва­ти свої емо­цій­ні ста­ни та свої бажан­ня. Тоб­то я можу чогось бажа­ти, але при цьо­му усві­дом­лю­ва­ти, що цьо­го не вар­то бажа­ти. На під­ставі подіб­ної оцін­ки я можу утри­му­ва­ти та бло­ку­ва­ти це бажання.

Стоїки вва­жа­ли, що пізна­валь­ний центр зна­хо­дить­ся в гру­дях, а не в голо­ві. Ці ана­ло­гії також узгод­жу­ють­ся зі стоїч­ни­ми погля­да­ми на ембріо­ло­гіч­ний роз­ви­ток; бо стоїки визна­ва­ли, що сер­це є пер­шим функ­ціо­ну­ю­чим орга­ном пло­да, і вва­жа­ли, що пнев­ма душі почи­наєть­ся в сер­ці пло­да і поши­рюєть­ся через тіло.

Здіб­но­сті чут­тєво­го сприй­нят­тя, мови та від­тво­рен­ня — є роз­ши­рен­ням пнев­ми еге­моніко­на, що дося­гає сво­го зрі­ло­го ста­ну, коли дити­на наб­ли­жаєть­ся до дорос­ло­го віку.

Дея­кі порів­ню­ють це із сучас­ною від­мін­ністю між цен­траль­ною та пери­фе­рич­ною нер­во­ви­ми систе­ма­ми. Це порів­нян­ня мож­на виправ­да­ти тим, що стоїки вва­жа­ли, що вищі когнітив­ні функ­ції та весь пізна­валь­ний досвід мають міс­це виключ­но в еге­моніконі. Стоїки ствер­джу­ва­ли, що орга­ни чут­тя про­сто пере­да­ють інфор­ма­цію цен­траль­ній, керу­ю­чій здат­но­сті, де вона пере­жи­ваєть­ся й обробляється.

Насправ­ді це зви­чай­но ціка­во, де саме ана­то­міч­но зна­хо­дить­ся еге­монікон, але най­ці­каві­шим є розу­мін­ня, що цей центр у собі вар­то усві­дом­лю­ва­ти та роз­ви­ва­ти через таке усві­дом­лен­ня. Бо вихо­дить так, що саме через цей центр ми має­мо звя­зок з Лого­сом. І тому його роз­ви­неність впли­ває на мудрість та інші чес­но­ти у нашо­му житті.

Еге­монікон — це також наше справж­нє Я. 

Знай­шли щось кори­сне для себе? Під­т­ри­май­те PSYSK на Patreon! Або зробіть разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.