Розумна повсякденність

Про­тя­гом дня ми роби­мо бага­то авто­ма­тич­них речей. Якщо уве­чері зага­да­ти, як прой­шов день, то ми поба­чи­мо, що наша поведін­ка — це суціль­ні реак­ції. Хтось щось ска­зав — ми від­по­ві­ли, десь якась потре­ба — ми прий­ня­ли рішен­ня. Ми реа­гує­мо швид­ко, авто­ма­тич­но і часто не до кін­ця усві­дом­лю­ю­чи наслід­ки та кін­це­ву мету.

Часто мож­на зустріти дум­ку, що це нор­маль­но, але все ж таки тре­ба бути більш усві­дом­ле­ним. У цьо­му є пев­ний сенс, але якщо ми постій­но буде­мо обмір­ко­ву­ва­ти наші дії та сло­ва, то це може сут­тєво галь­му­ва­ти ритм життя.

Хоча в цьо­му теж щось є, стоїки про­по­ну­ють дещо іншу модель. Мова йде про пев­ні прин­ци­пи, рам­ки, які люди­на вста­нов­лює себе та усві­дом­лює саме їх. А потім вже на базі цих прин­ци­пів діє. Це пев­ні стан­дар­ти, які тре­ба вста­но­ви­ти собі, а поті не посту­па­ти­ся ними.

«От так судять про речі та зва­жу­ють їх, коли мір­ки вже при­го­тов­лені. І занят­тя філо­со­фією поля­гає в тому, щоб роз­гля­да­ти та вста­нов­лю­ва­ти мір­ки, а вже кори­сту­ва­ти­ся пізна­ни­ми — це спра­ва доб­ро­чес­ної люди­ни». (Епік­тет. Роз­мо­ви. 2.11.23–25)

Стан­дар­ти доз­во­лять не про­сто хотіти щось зро­би­ти, а дія­ти. Вони поз­бав­ля­ють від роз­ду­мів, напри­клад, «я хочу бути доб­рою люди­ною», а дають змо­гу дія­ти вже зараз, як добра людина.

Звіс­но періо­дич­но слід зупи­ня­ти­ся і нага­ду­ва­ти собі про ці стандарти.

Знай­шли щось кори­сне для себе? Під­т­ри­май­те PSYSK на Patreon! Або зробіть разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.