Premeditatio Malorum: стоїчна техніка, щоб впоратись з ударами долі

Premeditatio Malorum

Premeditatio Malorum або “нега­тив­на візу­алі­за­ція” — потуж­на меди­та­тив­на тех­ніка, яку про­по­нує сучас­ний стої­цизм. Про неї бага­то писав Сене­ка, коли роз­мір­ко­ву­вав про різ­ні речі, особ­ли­во про багат­ство. Вар­то зазна­чи­ти, що Сене­ка був дале­ко не бід­ною люди­ною у свої часи та періо­дич­но підій­мав цю тему.

Що таке доля?

Але перш ніж роз­гля­да­ти Premeditatio Malorum, тре­ба тро­хи зану­ри­тись у розу­мін­ня “долі” у стоїків. 

Люди по-різ­но­му сприй­ма­ють це понят­тя. Для когось доля — це випад­ко­вий збіг обста­вин, нічим не пов’я­за­ний. Для інших — це при­чин­но-наслід­ко­ві зв’яз­ки, кар­ма та інше. Треті ска­жуть, що долі не існує, а є воля Божа. Тоб­то різ­ні люди мають пев­ні первіс­ні уста­нов­ки щодо тако­го важ­ли­во­го понят­тя. Або не мають.

Стоїки віри­ли у розум­ний поря­док все­світу. Що існує Логос — актив­на фор­ма розу­му, кос­міч­ний закон, який про­ни­зує все­світ і керує ним. Мета стоїка — зро­зу­міти Логос та дія­ти не всу­переч йому, а в унісон.

На дум­ку стоїків, все­світ воче­видь не обер­таєть­ся нав­ко­ло однієї люди­ни, а є нала­год­же­ним механіз­мом для роз­вит­ку всьо­го. Тому доля кон­крет­ної люди­ни — це одна з дета­лей цьо­го механізму. 

Це не озна­чає, що тре­ба “скла­сти лап­ки” та чека­ти пога­но­го. Інве­стор та пись­мен­ник Джеймс Алта­чер порів­нює це з грою в кар­ти. “Кож­ні кіль­ка секунд нам усім роз­да­ють нові кар­ти. Ви грає­те в отри­маній роз­да­чі, а не скиг­ли­те про це”, — пише він.

Як писав Сенека:

«Я шукаю най­кра­що­го і гото­вий до протилежного».

Усві­дом­лю­ю­чи справж­ню при­ро­ду реаль­но­сті, стоїки вва­жа­ли, що бага­то подій для нас є непри­єм­ни­ми та неми­ну­чи­ми. Вони зна­ли, що біда, різ­ні нега­раз­ди та смерть є невід’ємною части­ною жит­тя і рано чи піз­но вра­жа­ють кож­но­го. На від­мі­ну від багатьох людей стоїки не запе­ре­чу­ють невідво­рот­нє, не живуть так, наче ніко­ли не помруть або наче нічо­го пога­но­го з ними не ста­неть­ся, а чес­но див­лять­ся прав­ді в очі.

«Долею не керу­ють нія­кі молит­ви, її не схи­ля­ють ні жалість, ні при­хиль­ність. Вона взя­ла незво­рот­ний курс і йде впе­ред згід­но з пла­ном”, — пише Сенека. 

Стоїки прий­шли до вис­нов­ку, що нещастя — це лише види­ме зло. Насправ­ді вони не є ні добри­ми, ні зли­ми. Це про­сто «ней­траль­ні» події, які ми може­мо вико­ри­сто­ву­ва­ти для перевір­ки себе, прак­ти­ки та подаль­шо­го роз­вит­ку нашої чесноти.

Premeditatio Malorum

Ця прак­ти­ка вихо­дить з про­сто­го розу­мін­ня. Якщо бит­ва невідво­рот­на, тре­ба готу­ва­тись до неї.

Мета прак­ти­ки — підви­щи­ти наш рівень усві­дом­лен­ня. Як пояс­нює Сене­ка у своїх пра­цях, те, що зазви­чай робить нас крих­ки­ми й нездат­ни­ми ефек­тив­но реа­гу­ва­ти на жит­тєві нега­раз­ди, — це не брак сили, а брак усвідомлення.

Ми про­сто не гото­ві визна­ва­ти нега­тив­ні пер­спек­ти­ви, біжи­мо та ховає­мось від них, а коли вони нас насти­га­ють, то заста­ють зне­на­ць­ка. Зви­чай­но, ми тоді пси­хо­ло­гіч­но не гото­ві їх прийняти.

Через прак­ти­ку нега­тив­ної візу­алі­за­ції ми може­мо нав­чи­ти­ся емо­цій­но не реа­гу­ва­ти на нещастя. Внут­ріш­ньо пере­жив­ши пев­ний досвід, ми більш гото­ві до ньо­го в реальності.

Як практикувати Premeditatio Malorum?

Premeditatio Malorum — це різ­но­вид розум­ної меди­та­ції, який поля­гає в щоден­но­му нага­ду­ван­ні собі про потен­цій­ні нещастя, з яки­ми доля може зіткну­ти нас в майбутньому. 

Події, які ми нази­ває­мо “неща­стям” можуть бути малой­мо­вір­ні або з вели­кою ймо­вір­ністю та неминучі. 

Все, що нам потріб­но зро­би­ти, це звер­ну­ти ува­гу на нещастя, які зазви­чай зачі­па­ють інших людей. 

Сене­ка пише, що нещастя най­біль­ше вра­жа­ють тих, хто не перед­ба­чив їхньо­го при­хо­ду зазда­ле­гідь. Звер­ніть ува­гу на важ­ли­вий нюанс: нещастя не при­хо­дять часті­ше, а саме вра­жа­ють най­біль­ше тих, хто до них не гото­вий. При­хо­дять вони до всіх одна­ко­во, але не всіх одна­ко­во вра­жа­ють. Тому з Premeditatio Malorum ми вирі­шує­мо не “про­бле­му нещастя”, а “про­бле­му сприйняття”.

З подія­ми, що мають пев­ний сту­пінь ймо­вір­но­сті (хво­ро­би, втра­ти близь­ких, май­на та інше) мож­на пра­ц­ю­ва­ти так: усві­дом­те їх, усві­дом­те також, що ця біда може вра­зи­ти вас у будь-який момент. І, наре­шті, знай­діть та роз­ви­вай­те внут­ріш­ні ресур­си (стій­кість, само­кон­троль, муж­ність, прий­нят­тя), які можуть дати вам змо­гу справ­ля­ти­ся з труднощами.

Memento Mori

Неми­ну­че нещастя зво­дить­ся до смер­ті. І роз­ду­ми над влас­ною смерт­ністю — це окре­мий тип Premeditatio Malorum, відо­мий як Memento Mori.

Подо­лан­ня стра­ху смер­ті може ста­ти пере­мо­г­ою над багатьма інши­ми стра­ха­ми та три­во­га­ми. Цей страх — один з базо­вих у люди­ни та є часто при­чи­ною різ­них пси­хо­ло­гіч­них проблем.

Уни­ка­ти думок про смерть озна­чає допу­сти­ти мож­ливість йти про­ти своєї долі, про­ти при­ро­ди. Всі релі­гії нама­га­ють­ся роз­в’я­зу­ва­ти цю про­бле­му у свій спо­сіб. Напри­клад, хри­сти­я­ни вірять у Вос­кресін­ня, пере­могу над смер­тю й там теж є схо­жа тех­ніка “смерт­на пам’ять”. Стоїк може бути віру­ю­чою люди­ною або атеї­стом, але у будь-яко­му випад­ку, нама­гаєть­ся не йти про­ти при­ро­ди навіть подумки.

Роз­гля­да­ю­чи смерть, ми при­хо­ди­мо до дум­ки, що це не «зло», а про­сто необ­хідне при­родне явище.

Готовність до повсякдення

«На світан­ні сам себе попе­реджуй: «Нині мені тра­пить­ся метуш­ли­вий, невдяч­ний, зухва­лий, хит­рий, заздріс­ний, нето­ва­рись­кий». Все це ста­ло­ся їм через незнан­ня того, де доб­ро, а де зло», — пише Марк Аврелій у “Роз­ду­мах”.

Кожен день ми має­мо пев­ні викли­ки, переш­ко­ди, непри­єм­но­сті. Виступ перед ауди­торією, склад­ні пере­мо­ви­ни, непри­єм­на роз­мо­ва — бага­то жит­тєвих ситу­а­цій, до яких теж мож­на під­го­ту­ва­тись зазда­ле­гідь, посла­би­ти їх емо­цій­ну напру­гу, роз­мір­ко­ву­ю­чи про них. 

Декілька рекомендацій

  • Ви може­те уяв­ля­ти собі ситу­а­ції, а може­те опи­су­ва­ти їх у щоден­ни­ку — різ­ни­ці немає.
  • Не захо­плюй­тесь візу­алі­за­ція­ми страж­дань, не вико­нуй­те цю впра­ву над­то дов­го. Кра­ще роби­ти її кожен день корот­ко та усві­дом­ле­но, ніж “захо­ди­ти” у вір­ту­аль­ні страждання.
  • Не забу­вай­те, що мета не від­чу­ва­ти себе жерт­вою, а ство­ри­ти про­стір між подією та емо­цією. В цьо­му про­сторі нехай буде ваш розум, спо­кій­но спо­стері­га­ю­чий за тим, що від­бу­ваєть­ся у вашій уяви.
  • При цьо­му тре­ба саме від­чу­ти, про­жи­ти ситу­а­цію від почат­ку до кін­ця, тіль­ки тоді буде якийсь сенс від цьо­го, навіть якщо це дуже непри­єм­ні емо­ції, їх тре­ба від­чу­ва­ти. Це впра­ва, меди­та­ція, а не зви­чайне фан­та­зу­ван­ня про погані сце­нарії з емо­цій­ною дистан­цією від них. 
  • Прак­ти­ку­ю­чи Memento Mori, не забу­вай­те, що ви уяв­ляє­те ней­траль­ний при­род­ний перебіг подій, а не зло.
  • Якщо ви від­чу­ває­те роз­пач, страх, страж­дан­ня — при­пиніть. Не існує таких прак­тик, які під­хо­дять всім одна­ко­во. Мож­ли­во, для того, щоб розібра­ти­ся, що вас лякає, є сенс звер­ну­ти­ся до психолога.

Знай­шли щось кори­сне для себе? Ви може­те ста­ти патро­ном PSYSK! Або зро­би­ти разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.

Сергій Коноплицький

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Вас може зацікавити...