Про прийняття
Наше життя можна уявити, як суму двох складових.
Перша — це те, що ми отримали у користування і що нам не належить, і поза нашим контролем. Наші здібності, близькі та рідні, стан тіла та його систем (на певному рівні), успіхи та невдачі (теж на певному рівні).
Друга — те, що ми робимо з цим, і як ми на це реагуємо.
Стоїчна відповідь на другу складову така: ми робимо все, що в наших силах, щоб покращити результат (життя), а реагуємо ми через прийняття.
Прийняття часто асоціюється зі станом ліні, бездіяльності, безпорадності. Проте ми маємо першу частину відповіді, де навпаки від нас потребується дія (act). І це пояснює, що таке справжнє прийняття.
Прийняття означає примирення з тим, що є реальним. Це не має нічого спільного з тим, чи задоволені ви реальністю, а пов’язано лише з мирним визнанням того, що ця річ — є правдою. Подобається тобі це чи ні, але це правда і реальність. У такому сенсі прийняття — це смирення. Слово, що також означає не стільки покірність, скільки перебування “з миром” в серці, прийняття реальності, примирення з нею.
Що ми приймаємо у першу чергу? Це, звісно, першу складову життя — все, що поза нашим контролем.
Коли читаєш стоїчні книжки, то здається, що це дуже просто — визнач все, що не контролюєш і насолоджуйся. Але на практиці це неможливо без прийняття. Розкласти все в розумі по поличках — це дійсно раціональне завдання, але бувають ситуації, коли ти переживаєш такі потрясіння, що хоч тисячу раз собі повтори “це поза контролем”, а хвилювання залишиться. Поки не прийде прийняття, яке є не стільки ментальною практикою, скільки станом душі.
Прийняти означає сказати, що я дуже переживаю, але визнаю, що це моя реальність. І моя відповідальність полягає в тому, як я її виношу. Тільки в тому. Я погоджуюсь, що нічого не можу змінити, що є речі сильніші, могутніші. І я стаю на крок нижче до свого Его, але це крок вище для мого життя.
Прийняття створює такий стан, коли сильні емоції вже не породжуються чимось зовнішнім (перша складова), тому це стан свободи. Ви можете витрачати енергію на зусилля, які дають результат і виконуються.
Відмінною рисою стоїків є те, що вони приймали реальність тут і зараз. Вони демонстрували не пасивне прийняття, підкоряючись своїй реальності, а активне, відзначене прагненням діяти на максимальних можливостях у тих обставинах, у яких вони опинилися. І прийняття — це дійсно не схоже на “йти напролом, незважаючі на все”, це більш схоже на здатність відступити, щоб виграти битву. Саме тому прийняття та смирення визначались у священних книгах багатьох релігій, як перша протиотрута від гордині. Приймаючі реальність, ми використовуємо не тільки мужність, але й мудрість.
Прийняття дозволяє поставити собі правильне питання: що вимагає від мене реальність? Без прийняття ми відповідаємо не реальності, а нашій уяві реальності. І тому ці відповіді не працюють. Треба ставити правильне питання.
Без прийняття ми боїмось реальності. Цей страх заважає рухатись далі.
Є проблеми, які неможливо вирішити, але можна впоратися. Питання повертається з “Як я можу позбутися цього?” на: «Як я можу не бути виснаженим цим?» Останнє вимагає прийняття, породжуючи креативність, яка дозволяє жити.
🎁 Знайшли щось корисне для себе? Підтримайте PSYSK.
✅ “Практичний стоїцизм” — авторський курс з персональною підтримкою протягом місяця. Складається з 33 листів (7 відеолекцій, 6 практик та щоденні роздуми). Заглиблення у сучасний стоїцизм, налаштування світосприйняття та корисних звичок.
📖 Короткий та змістовний опис ключових ідей стоїцизму та деякі рекомендації про принципи мислення у скрутні часи в форматі PDF. Завантажуйте безплатно!
