Острів героїв України
Статтю Матеуша Строжинського я випадково побачив в Інтернеті на сайті Антигона, що присвячений греко-римської античності. Острів Зміїний став першим символом незламності українців під час війни. Але чи знали ви, що цей острів має пряме відношення до легендарного воїна Ахілла? Публікую скорочений переклад цієї цікавої статті.
У четвер, 24 лютого, у перший день війни між Росією та Україною, Зміїний острів у Чорному морі зазнав нападу російського корабля. Захищали острів лише тринадцять українських вояків. Росіяни сказали їм здаватися, інакше вони відкриють вогонь.
У відповідь український військовий сказав:
«Російський військовий корабель, іди на хуй».
Президент України Володимир Зеленський оголосив, що кожному з цих тринадцяти чоловіків буде надано звання «Герой України».
Острів Зміїний має довгу історію, що сягає давньої літератури. Ймовірно, найдавнішу згадку про острів можна знайти у втраченій поемі Арктина Мілетського «Ефіопис». Ймовірно, вона була написана у 8 або 7 столітті до нашої ери та належала до так званого «епічного циклу» – тобто ранньої грецької поезії, пов’язаної з Троянською війною, яка тісно наслідувала епос Гомера «Іліаду» та «Одіссею». Ми знаємо, що поема розповідала міф, згідно з яким Фетіда, мати Ахілла, оплакувала його смерть разом з Музами та своїми сестрами Нереїдами. Вона вихопила його тіло з похоронного багаття і принесла на Білий острів. З написів, датованих V століттям, ми дізнаємося, що острів на Чорному морі, названий Леук («Білий» по-грецьки), був тісно пов’язаний з Ахіллом. Цей Білий острів сьогодні називають Зміїним островом.
Однак Пліній Старший (23–79 н.е.), римський автор і друг імператора Веспасіана (правив у 69–79), який згадує цей острів у 4‑й книзі своєї «Природничої історії» та не називає його Білим островом. Замість цього він дає йому назву острова Ахілла:
“Повертаючись до узбережжя, ми приходимо до порту Ахейців і острова Ахілла, знаменитого гробницею того героя, а за 125 миль від нього — півострова, що тягнеться під нахилом у формі меча і називається Раса”.
Набагато більш детальний опис острова можна знайти в короткій роботі історика Арріана з Нікомедії. Білому острову автор присвячує три розділи (32–4). Він починає зі слова:
Саме проти цього гирла [річки Істер, сучасного Дунаю] лежить острів, розташований прямо навпроти тих, хто пливе морем із вітром з півночі. Одні називають його Островом Ахілла, а інші називають його Іподром Ахілла; ще інші називають його Білий острів за його колір. Кажуть, що Фетіда віддала його своєму синові, і кажуть, що там жив Ахілл.
Арріан розповідає, що в його часи тут був храм, присвячений Ахіллу, в якому була старовинна дерев’яна статуя героя. У той час там не проживали люди (у 2012 році на острові було невелике поселення, в якому проживало не більше 30 осіб), але було кілька кіз. Арріан пише, що в храмі Ахілла було багато жертв, залишених тими, хто його відвідував, зокрема каблучки, чаші та дорогоцінне каміння. У храмі були також віршовані написи як грецькою, так і латинською мовами, вихваляючи Ахілла і Патрокла.
Арріан приділяє багато часу опису загадкової поведінки місцевих птахів. Він каже, що на острові мешкає багато птахів, і згадує чайок і буревісників. Арріан каже, що всі ці птахи «поклоняються» або «виконують релігійні обов’язки» у храмі Ахілла:
Щодня вранці вони літають над морем. Змочивши крила в морі, вони поспіхом летять назад у храм і окроплюють його. Зробивши це, вони підмітають підлогу храму своїми крилами.
Іншим таємничим явищем, пов’язаним з островом, було те, що Ахілл, як кажуть, з’являвся морякам, інструктуючи їх, як безпечно туди прибути. Арріан каже, що це схоже на появу Діоскурів, але божественні близнюки з’являються морякам по всьому морю і роблять це «ясно» (греч. enargeis) і як «рятівники» (гр. sōtēres), тоді як Ахілл з’являється лише тим, хто наближається до його острова. Цікаво, що в деяких чорноморських написах Ахілл носить титул Sōter, «Спаситель». Ще одна особливість цих привидів, за словами Арріана, полягає в тому, що Ахілл з’являвся морякам не тільки під час сну, а й коли вони не сплять, наприклад, його бачили на вершині. Кажуть, що Патрокла також бачили, але тільки уві сні.
Острів Ахілла з’являється також у географічній поемі Діонісія Олександрійського, ймовірно, сучасника Арріана. Діонісій пише:
Є також, над лівим шляхом Евксинського [Чорного моря], навпроти Борисфена, відомий острів у морі, Острів Героїв. Ходять чутки, ніби духи Ахілла та інших героїв блукають туди й сюди по безлюдних долинах. Це дар Зевса, який нагороджує найблагородніших за їх чесноти.
Цікаво, що Діонісій називає Зміїний острів «відомим островом». Він також дає йому назву Острова Героїв, а не Острова Ахілла, підкреслюючи той факт, що там поклонялися та Ахіллу, і Патроклу, як також повідомляє Арріан. Діонісій стверджує, що назва острова походить від білих змій, які живуть там, а не від білого кольору. І саме від Діонісія походить сучасна назва острова.
У сучасний період греки називали його Зміїним, за нього точилися бої між Росією та Туреччиною в 1788 і 1917 роках (коли був зруйнований маяк). Під час Другої світової війни Радянський Союз і Румунія боролися за контроль над островом. З моменту здобуття Україною незалежності в 1991 році вона претендувала на Зміїний острів, право власності на який було встановлено Міжнародним судом проти конкуруючого позову Румунії у 2009 році.
Але Зміїний острів — це не лише острів білих змій чи жертовних козлів та благочестивих птахів, які щодня прибирають храм. Насамперед це острів Ахілла або острів героїв. А 24 лютого 2022 року про це старовинне ім’я нам нагадав героїзм тринадцяти українських воїнів, які були готові віддати там своє життя.
Арріан каже, що для нього острів є перш за все символом того, що Ахіллес був героєм.
Героїзм Ахілла також згадував Сократ у «Апології» Платона (399 р. до н. е.). Він запитує себе, чи варто уникнути передчасної смерті, і відповідає:
«Людина, яка в чомусь хороша, не повинна розраховувати шанси жити чи померти; вона повина лише подумати, чи робить вона що-небудь правильно чи неправильно — чинить роль хорошої людини чи поганої».
Сократ згадує Ахілла як того, хто хотів уникнути ганьби, а не смерті.
“Чи думав Ахілл про смерть і небезпеку? Бо де б не було місце людини, чи то місце, яке вона вибрала, чи те, куди її поставив командир, там вона повинна залишатися в годину небезпеки; вона не повинна думати ні про смерть, ні про що-небудь, але про ганьбу. І це, о афіняни, правдиве слово”.
Можемо сумніватися, чи українські воїни, які захищають Острів Героїв, коли-небудь читали Платона чи поділяли любов Арріана до героїчної поезії. Ймовірно, ні. Вони відповіли ворогові не цитуючи «Іліаду», а простою солдатською мовою, не без гіркого сарказму. Можливо, з ними стояли Ахілл і Патрокл, сміючись з їхнього жарту, і, якщо ці воїни справді загинули за свою країну, вони, безсумнівно, приймуть їх як товаришів у тому місці, куди герої прямують після смерті.
🎁 Знайшли щось корисне для себе? Підтримайте PSYSK.
✅ “Практичний стоїцизм” — авторський курс з персональною підтримкою протягом місяця. Складається з 33 листів (7 відеолекцій, 6 практик та щоденні роздуми). Заглиблення у сучасний стоїцизм, налаштування світосприйняття та корисних звичок.
📖 Короткий та змістовний опис ключових ідей стоїцизму та деякі рекомендації про принципи мислення у скрутні часи в форматі PDF. Завантажуйте безплатно!
