Острів героїв України

Стат­тю Мате­уша Стро­жинсь­ко­го я випад­ко­во поба­чив в Інтер­неті на сай­ті Анти­го­на, що при­свя­че­ний гре­ко-римсь­кої антич­но­сті. Острів Змії­ний став пер­шим сим­во­лом незлам­но­сті україн­ців під час вій­ни. Але чи зна­ли ви, що цей острів має пря­ме від­но­шен­ня до леген­дар­но­го вої­на Ахіл­ла? Пуб­лікую ско­ро­че­ний пере­клад цієї ціка­вої статті.

зміїний

У чет­вер, 24 люто­го, у пер­ший день вій­ни між Росією та Украї­ною, Змії­ний острів у Чор­но­му морі зазнав напа­ду російсь­ко­го кораб­ля. Захи­ща­ли острів лише три­на­дцять українсь­ких воя­ків. Росія­ни ска­за­ли їм зда­ва­ти­ся, інак­ше вони від­кри­ють вогонь.

У від­по­відь українсь­кий війсь­ко­вий сказав:

«Російсь­кий війсь­ко­вий кора­бель, іди на хуй».

Пре­зи­дент Украї­ни Воло­ди­мир Зеленсь­кий ого­ло­сив, що кож­но­му з цих три­на­дця­ти чоло­віків буде нада­но зван­ня «Герой України».

Острів Змії­ний має дов­гу історію, що сягає дав­ньої літе­ра­ту­ри. Ймо­вір­но, най­дав­ні­шу згад­ку про острів мож­на знай­ти у втра­ченій пое­мі Арк­ти­на Мілетсь­ко­го «Ефіо­пис». Ймо­вір­но, вона була напи­са­на у 8 або 7 століт­ті до нашої ери та нале­жа­ла до так зва­но­го «епіч­но­го цик­лу» – тоб­то ран­ньої гре­ць­кої поезії, пов’язаної з Тро­янсь­кою вій­ною, яка тіс­но наслі­ду­ва­ла епос Гоме­ра «Іліа­ду» та «Одіс­сею». Ми знає­мо, що пое­ма роз­по­ві­да­ла міф, згід­но з яким Феті­да, мати Ахіл­ла, опла­ку­ва­ла його смерть разом з Муза­ми та свої­ми сест­ра­ми Нереї­да­ми. Вона вихо­пи­ла його тіло з похо­рон­но­го багат­тя і при­нес­ла на Білий острів. З написів, дато­ва­них V століт­тям, ми діз­нає­мо­ся, що острів на Чор­но­му морі, назва­ний Леук («Білий» по-гре­ць­ки), був тіс­но пов’язаний з Ахіл­лом. Цей Білий острів сьо­год­ні нази­ва­ють Змії­ним островом.

Однак Пліній Стар­ший (23–79 н.е.), римсь­кий автор і друг імпе­ра­то­ра Вес­пасіа­на (пра­вив у 69–79), який зга­дує цей острів у 4‑й книзі своєї «При­род­ни­чої історії» та не нази­ває його Білим ост­ро­вом. Замість цьо­го він дає йому назву ост­ро­ва Ахілла:

«Повер­та­ю­чись до узбе­ре­ж­жя, ми при­хо­ди­мо до пор­ту Ахей­ців і ост­ро­ва Ахіл­ла, зна­ме­ни­то­го гроб­ни­цею того героя, а за 125 миль від ньо­го — півост­ро­ва, що тяг­неть­ся під нахи­лом у фор­мі меча і нази­ваєть­ся Раса».

Наба­га­то більш деталь­ний опис ост­ро­ва мож­на знай­ти в корот­кій робо­ті істо­ри­ка Арріа­на з Ніко­медії. Біло­му ост­ро­ву автор при­свя­чує три розді­ли (32–4). Він почи­нає зі слова:

Саме про­ти цьо­го гир­ла [річ­ки Істер, сучас­но­го Дунаю] лежить острів, розта­шо­ва­ний пря­мо нав­про­ти тих, хто пли­ве морем із вітром з пів­но­чі. Одні нази­ва­ють його Ост­ро­вом Ахіл­ла, а інші нази­ва­ють його Іподром Ахіл­ла; ще інші нази­ва­ють його Білий острів за його колір. Кажуть, що Феті­да від­да­ла його своє­му сино­ві, і кажуть, що там жив Ахілл.

Арріан роз­по­ві­дає, що в його часи тут був храм, при­свя­че­ний Ахіл­лу, в яко­му була ста­ро­вин­на дерев’яна ста­туя героя. У той час там не про­жи­ва­ли люди (у 2012 році на ост­ро­ві було неве­ли­ке посе­лен­ня, в яко­му про­жи­ва­ло не біль­ше 30 осіб), але було кіль­ка кіз. Арріан пише, що в хра­мі Ахіл­ла було бага­то жертв, зали­ше­них тими, хто його відві­ду­вав, зокре­ма каб­луч­ки, чаші та доро­го­цінне камін­ня. У хра­мі були також вір­шо­вані напи­си як гре­ць­кою, так і латинсь­кою мова­ми, вихва­ля­ю­чи Ахіл­ла і Патрокла.

Арріан при­ді­ляє бага­то часу опи­су загад­ко­вої поведін­ки міс­це­вих птахів. Він каже, що на ост­ро­ві меш­кає бага­то птахів, і зга­дує чай­ок і буревіс­ни­ків. Арріан каже, що всі ці пта­хи «покло­ня­ють­ся» або «вико­ну­ють релі­гій­ні обов’язки» у хра­мі Ахілла:

Щод­ня вран­ці вони літа­ють над морем. Змо­чив­ши кри­ла в морі, вони поспі­хом летять назад у храм і окроплю­ють його. Зро­бив­ши це, вони під­міта­ють під­ло­гу хра­му свої­ми крилами.

Іншим таєм­ни­чим яви­щем, пов’язаним з ост­ро­вом, було те, що Ахілл, як кажуть, з’являвся моря­кам, інструк­ту­ю­чи їх, як без­печ­но туди при­бу­ти. Арріан каже, що це схо­же на появу Діос­курів, але боже­ствен­ні близ­ню­ки з’яв­ля­ють­ся моря­кам по всьо­му морю і роб­лять це «ясно» (греч. enargeis) і як «рятів­ни­ки» (гр. sōtēres), тоді як Ахілл з’являється лише тим, хто наб­ли­жаєть­ся до його ост­ро­ва. Ціка­во, що в дея­ких чор­но­морсь­ких напи­сах Ахілл носить титул Sōter, «Спа­си­тель». Ще одна особ­ливість цих при­видів, за сло­ва­ми Арріа­на, поля­гає в тому, що Ахілл з’являвся моря­кам не тіль­ки під час сну, а й коли вони не сплять, напри­клад, його бачи­ли на вер­шині. Кажуть, що Патрок­ла також бачи­ли, але тіль­ки уві сні.

Острів Ахіл­ла з’являється також у гео­гра­фіч­ній пое­мі Діонісія Олек­сан­дрійсь­ко­го, ймо­вір­но, сучас­ни­ка Арріа­на. Діонісій пише:

Є також, над лівим шля­хом Евк­синсь­ко­го [Чор­но­го моря], нав­про­ти Бори­сфе­на, відо­мий острів у морі, Острів Героїв. Ходять чут­ки, ніби духи Ахіл­ла та інших героїв блу­ка­ють туди й сюди по без­люд­них доли­нах. Це дар Зев­са, який наго­род­жує най­бла­го­род­ні­ших за їх чесноти.

Ціка­во, що Діонісій нази­ває Змії­ний острів «відо­мим ост­ро­вом». Він також дає йому назву Ост­ро­ва Героїв, а не Ост­ро­ва Ахіл­ла, під­креслю­ю­чи той факт, що там покло­ня­ли­ся та Ахіл­лу, і Патро­клу, як також пові­дом­ляє Арріан. Діонісій  ствер­джує, що наз­ва ост­ро­ва похо­дить від білих змій, які живуть там, а не від біло­го кольо­ру. І саме від Діонісія похо­дить сучас­на наз­ва острова.

У сучас­ний період гре­ки нази­ва­ли його Змії­ним, за ньо­го точи­ли­ся бої між Росією та Туреч­чи­ною в 1788 і 1917 роках (коли був зруй­но­ва­ний маяк). Під час Дру­гої світо­вої вій­ни Радянсь­кий Союз і Румунія боро­ли­ся за кон­троль над ост­ро­вом. З момен­ту здо­бут­тя Украї­ною неза­леж­но­сті в 1991 році вона пре­тен­ду­ва­ла на Змії­ний острів, пра­во влас­но­сті на який було вста­нов­ле­но Між­на­род­ним судом про­ти кон­ку­ру­ю­чо­го позо­ву Румунії у 2009 році.

Але Змії­ний острів — це не лише острів білих змій чи жер­тов­них коз­лів та бла­го­че­сти­вих птахів, які щод­ня при­би­ра­ють храм. Насам­пе­ред це острів Ахіл­ла або острів героїв. А 24 люто­го 2022 року про це ста­ро­винне ім’я нам нага­дав героїзм три­на­дця­ти українсь­ких воїнів, які були гото­ві від­да­ти там своє життя.

Арріан каже, що для ньо­го острів є перш за все сим­во­лом того, що Ахіл­лес був героєм.

Героїзм Ахіл­ла також зга­ду­вав Сократ у «Апо­ло­гії» Пла­то­на (399 р. до н. е.). Він запи­тує себе, чи вар­то уник­ну­ти перед­час­ної смер­ті, і відповідає:

«Люди­на, яка в чомусь хоро­ша, не повин­на роз­ра­хо­ву­ва­ти шан­си жити чи помер­ти; вона пови­на лише поду­ма­ти, чи робить вона що-небудь пра­виль­но чи непра­виль­но — чинить роль хоро­шої люди­ни чи поганої».

Сократ зга­дує Ахіл­ла як того, хто хотів уник­ну­ти гань­би, а не смерті.

«Чи думав Ахілл про смерть і небез­пе­ку? Бо де б не було міс­це люди­ни, чи то міс­це, яке вона вибра­ла, чи те, куди її поста­вив коман­дир, там вона повин­на зали­ша­ти­ся в годи­ну небез­пе­ки; вона не повин­на дума­ти ні про смерть, ні про що-небудь, але про гань­бу. І це, о афі­ня­ни, прав­ди­ве слово».

Може­мо сум­ні­ва­ти­ся, чи українсь­кі вої­ни, які захи­ща­ють Острів Героїв, коли-небудь чита­ли Пла­то­на чи поді­ля­ли любов Арріа­на до героїч­ної поезії. Ймо­вір­но, ні. Вони від­по­ві­ли воро­го­ві не циту­ю­чи «Іліа­ду», а про­стою сол­датсь­кою мовою, не без гір­ко­го сар­каз­му. Мож­ли­во, з ними сто­я­ли Ахілл і Патро­кл, смі­ю­чись з їхньо­го жар­ту, і, якщо ці вої­ни справ­ді заги­ну­ли за свою краї­ну, вони, без­сум­нів­но, прий­муть їх як това­ри­шів у тому міс­ці, куди герої пря­му­ють піс­ля смерті.


Знай­шли щось кори­сне для себе? Ви може­те ста­ти патро­ном PSYSK! Або зро­би­ти разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.

Сергій Коноплицький

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Вас може зацікавити...