Як навчитися контролювати емоції
Колонка для сайту NV.UA, оригінал публікації.
Емоційному контролю присвячені тисячі статей та книг. Бажання все контролювати у житті викликає зрозумілу тривогу, коли воно торкається емоційного стану. Кожен знає, наскільки важливим є порядок в душі, і як все падає з рук, коли там неспокій та розпач.
Типове уявлення про стоїка досить забавне: людина, що подавила емоції та непорушно стоїть серед життєвої бурі, коли навколо все рушиться, з холодним поглядом та не менш холодним серцем.
Звісно, це не відповідає дійсності, але правда в тому, що стоїцизм дійсно має велику історію вивчення та приручення емоцій.
Мова йде про здатність контролювати емоції та реагувати на подразники відповідально та конструктивно. Це допомагає нам уникнути спонтанних реакцій і може зменшити шкоду, яку можуть завдати наші емоції нашому життю та стосункам з іншими людьми.
Реагувати на обставини — звична справа людини, але стоїчні принципи вимагають приймати події, що відбуваються, і залишати простір між імпульсом, сприйняттям та дією.
Як це працює? Наприклад, ви йдете вулицею, а вас випадково чіпляє інший перехожий та йде собі далі. Перший імпульс — це контакт з людиною, який ви не ініціювали. Потім ви очікуєте вибачення. І це вже етап сприйняття. Людина не перепросила, і ваша автоматична дія — це образитися, а потім вмикається гнів, далі лайка тощо.
Але між імпульсом та сприйняттям можливий простір. Ображатися чи ні — це навичка керування емоціями. Ви можете проігнорувати цей випадок, пояснюючи собі, що людина може поспішати, бути розгублена, невихована тощо. А можете взагалі нічого собі не пояснювати. Бо розумом знаєте, що вам той конфлікт зараз не потрібен.
Приклади та емоції бувають різні. Якщо ми навчаємось стримувати та контролювати емоції, незалежно від того, що відбувається, то жодна перешкода не зможе зіпсувати нам день. Надмірні позитивні емоції стоїки вважали також недоречними. Одним словом: «Що занадто, то не здраво».
Всупереч поширеним уявленням, у стоїчних текстах немає нічого про придушення людських почуттів. Ми працюємо над прирученням деструктивних емоцій, таких як гнів, образа, заздрість, тому що розуміємо, що ці емоції роблять нас і світ гіршими.
Емоції — це наче посли з несвідомого, від наших природних, іноді інстинктивних імпульсів. Вони приходять розповісти про щось, і якщо ми їх ігноруємо або вбиваємо, то це — неправильно. Але вислухати їх, та діяти усвідомлено — це те, що треба.
Массімо Пільюччі, автор книги Як бути стоїком, дає декілька рекомендацій стосовно приручення емоцій.
Придушення емоцій фізіологічно не працює — замість цього спробуйте конструктивне мислення, радить він. Сучасні психологи називають це ефектом фреймування — коли оціночні судження, що є конструкціями людини, можуть різнитися залежно від обраної точки зору. Важливо зберігати чіткий і об’єктивний опис того, що відбувається, і ваше оціночне судження про це.
Наприклад, ви не можете зупинити ракетну загрозу, але можете змінити те, як ви думаєте про неї. Позиція «все пропало» викликає страх, паніку, тривогу. Подивіться на це, як завдання, з яким ви можете впоратися, якщо зробите все необхідне (знайдете та облаштуєте сховище або хоча б виконаєте «правило двох стін»). Для менш критичних ситуацій оцінюйте себе та ведіть нотатки — потім перегляньте їх та подивіться, як все добре у вас вийшло. Це задіює позитивні емоції: уяву, конструктивне мислення та здатність розв’язувати проблеми. Так деякі коучі наполягають, щоб ви називали неприємні речі не проблемами, а завданнями — це одразу формує більш активну позицію, де ви не є жертвою обставин, а розв’язуєте завдання.
Ще один підхід, який може допомогти з емоційним контролем — це пошук сенсу. Епіктет, грецький філософ другого століття, казав, що життя — це театр, ми всі граємо певні ролі, і іноді ролі, які ми граємо, можуть вимагати самопожертви. Він пропонує уявити самих себе як ногу, яка має ступити в багнюку, щоб усе тіло перетнуло вулицю. Якщо ви просто вважаєте себе ногою, це буде неприємно. Але якщо ви нагадуєте собі, що те, що ви робите, приносить більше користі та допомагає всьому організму, тоді це має більше сенсу. Це може означати негайну та неприємну жертву, але це правильна річ у довгостроковій перспективі для себе та всіх, хто пов’язаний із цим організмом.
«У певному сенсі страждання перестає бути стражданням у той момент, коли воно набуває значення, такого як значення пожертви», — писав Віктор Франкл, психолог, що пройшов фашистські концтабори. Приручення емоції покращує відносини між людьми, робить суспільство більш безпечним та приємним. Це те, у що кожен з нас може зробити внесок. Варто лише бути уважними та залишати простір між імпульсом та сприйняттям і дією.
🎁 Знайшли щось корисне для себе? Підтримайте PSYSK.
✅ “Практичний стоїцизм” — авторський курс з персональною підтримкою протягом місяця. Складається з 33 листів (7 відеолекцій, 6 практик та щоденні роздуми). Заглиблення у сучасний стоїцизм, налаштування світосприйняття та корисних звичок.
📖 Короткий та змістовний опис ключових ідей стоїцизму та деякі рекомендації про принципи мислення у скрутні часи в форматі PDF. Завантажуйте безплатно!
