Стоїчна фізика

Як відо­мо, стої­цизм скла­даєть­ся з трьох вели­ких розділів: фізи­ки, логіки та ети­ки. З ети­кою все більш-менш зро­зу­мі­ло. Це той напрям, який завжди мав послі­дов­ни­ків, роз­ви­вав­ся і в Дав­ній Гре­ції й в Римі та набув у сучас­но­му стої­циз­мі особ­ли­вої попу­ляр­но­сті як тео­рія та прак­ти­ка пси­хо­ло­гіч­ної та мен­таль­ної самодопомоги.

З фізи­кою та логікою склад­ні­ше. Повних ори­гі­наль­них трак­татів, напи­са­них зас­нов­ни­ка­ми шко­ли, не збе­рег­ло­ся. В наш час під­сум­ки, кри­ти­ку або цита­ти вив­ча­ють пере­важ­но спе­ціалі­сти, істо­ри­ки філо­со­фії, хоча дея­кі кос­мо­ло­гіч­ні ідеї стої­циз­му навіть мають ста­тус сучас­них кос­мо­ло­гіч­них моделей. 

Напри­клад, стоїки вва­жа­ли, що світ віч­ний, але постій­но змі­нюєть­ся, він народ­жуєть­ся з вогню і повер­таєть­ся до вогню. Згід­но з остан­ні­ми тео­рія­ми кван­то­вої механіки та загаль­ної тео­рії від­носно­сті, Все­світ, від­зна­че­ний повто­рю­ва­ни­ми цик­ла­ми народ­жен­ня вогню та від­род­жен­ня, ціл­ком мож­ли­вий. І кон­форм­на цик­ліч­на кос­мо­ло­гія (conformal cyclic cosmology або CCC), в рам­ках загаль­ної тео­рії від­носно­сті, вису­ну­та фізи­ка­ми Род­же­ром Пен­ро­узом і Ваа­г­ном Гур­за­дя­ном, вва­жає, що все­світ про­хо­дить через нескін­чен­ні цик­ли, де в кож­но­му попе­ред­ньо­му цик­лі (еоні) час у май­бут­ньо­му пра­гне до нескін­чен­но­сті, що вияв­ляєть­ся син­гу­ляр­ністю вели­ко­го вибу­ху для наступ­но­го. Перед­ба­чаєть­ся, що маси всіх части­нок Все­світу з часом постій­но і неухиль­но змен­шу­ють­ся до нуля.

Вза­галі, у стоїч­ній фізи­ці є бага­то ори­гі­наль­них ідей, але опи­са­ти їх всі про­стою мовою в межах однієї стат­ті важ­ко. Вод­но­час розу­міти пев­ні заса­ди фізи­ки важ­ли­во, тому що ети­ка грун­туєть­ся на розу­мін­ні фізи­ки. Напри­клад, коли ми прий­має­мо ідею amor fati (любо­ві до долі), то це тому, що погод­жує­мось, що все­світ зна­хо­дить­ся під керів­ниц­твом вели­ко­го розу­му — логосу.

Тому ниж­че декіль­ка базо­вих прин­ци­пів стоїч­ної фізики. 

Ключові риси фізики стоїків

Стоїки віри­ли, що Все­світ моні­стич­ний. Вони вва­жа­ли, що Все­світ — це одне ціле, ціліс­на та згур­то­ва­на оди­ни­ця, усі части­ни якої вза­є­моді­ють між собою та мають спорідненість. 

Стоїки вва­жа­ли, що Все­світ скла­даєть­ся лише з матеріаль­ної суб­стан­ції, і навіть абстракт­ні речі, як-от спра­вед­ливість і мудрість — тілес­ні. Стоїки визна­ва­ли реаль­ність таких речей, як порож­не­ча, про­стір і час, але вва­жа­ли, що вони існу­ють не самі по собі, а вна­слі­док існу­ван­ня матеріаль­них тіл. 

Активний та пасивний принципи

На дум­ку стоїків, Все­світ під­па­дає під дію двох прин­ци­пів: актив­ний і пасив­ний. Активне нача­ло діє на осно­ві пасив­но­го прин­ци­пу, щоб побу­ду­ва­ти світ і все в ньо­му. У резуль­таті пасивне нача­ло скла­дає світ. Стоїки нази­ва­ють пасивне нача­ло дво­ма іме­на­ми: «матерія» і «суб­стан­ція». 

Прин­ци­пи постій­ні: вони не вини­ка­ють і не зни­ка­ють. Раціо­наль­ний, актив­ний прин­цип опи­суєть­ся стої­ка­ми як бог, який є віч­ним і про­ни­зує всю матерію, є «май­стром» усіх речей.

Раціо­наль­ний, актив­ний прин­цип змі­шуєть­ся з дея­кою матерією у фор­мі розу­му, який є «про­від­ною части­ною» душі людсь­ких істот. 

Космос

Кос­мос сфе­рич­ний і ото­че­ний необ­ме­же­ною порож­не­чею. З огля­ду на те, що його роз­мір змін­ний, існує потре­ба в міс­ці, куди б кос­мос міг роз­ши­рю­ва­ти­ся. При­чи­на того, що роз­міри кос­мо­су змі­ню­ють­ся, поля­гає в тому, що сам кос­мос під­даєть­ся періо­дич­но­му утво­рен­ню та руйнуванню. 

Стоїч­на модель руй­ну­ван­ня — це поже­жа, і вони вва­жа­ли, що все­світ періо­дич­но зго­рає сам, пере­тво­рю­ю­чи все на вогонь. 

Тіла, з яких скла­даєть­ся світ, мають фор­му і під­ля­га­ють пород­жен­ню та руй­ну­ван­ню. Чоти­ри еле­мен­ти світу, які визна­ють стоїки, це: вогонь (всі інші еле­мен­ти пород­жені з ньо­го), повіт­ря, вода і земля. 

Стоїки каза­ли, що повіт­ря та вогонь актив­ні еле­мен­ти, зем­ля та вода — пасивні. 

Пневма

У стоїч­но­му все­світі все скла­даєть­ся з матерії та пневми. 

Стоїки вва­жа­ли, що дію­чим прин­ци­пом все­світу (або Бога) є твор­чий вогонь. Їх піз­ні­ші дже­ре­ла опи­су­ють актив­ний прин­цип як пнев­му: це суміш повіт­ря (рух) та вогню (теп­ло), яка є душею тва­рин, а також при­ро­ди в цілому.

Кос­міч­на пнев­ма, душа світу, також є боже­ствен­ною душею, яка пояс­нює зв’язок речей у Всесвіті.

​​Як сила, що струк­ту­рує матерію, вона існує навіть у нежи­вих об’єктах.

Логос

Логос (λόγος) опи­сує осно­во­по­лож­ний прин­цип світу, при­ро­ди чи кос­мо­су (κόσμος). Цей поря­док керуєть­ся роз­умом. Таким чином, логос роз­гля­даєть­ся як актив­на фор­ма розу­му, яка про­ни­зує все­світ і керує ним. Він є універ­саль­ною причиною.

Його мож­на роз­гля­да­ти як все­о­хо­плю­ю­чий боже­ствен­ний принцип.

Ця ідея схо­дить до Герак­літа. Хоча Герак­літ не був стоїком, він ввів тер­мін Логос. Для ньо­го Логос був кос­міч­ним зако­ном, зас­но­ва­ним на розумі.

Мета мисли­те­ля-стоїка — зро­зу­міти універ­саль­ний прин­цип, який діє згід­но з роз­умом (Логос).

Колись знай­шов на Reddit чудо­ву мета­фо­ру: якби все­світ (або при­ро­да) був комп’ютером, логос був би його опе­ра­цій­ною систе­мою, а розум – мовою програмування.

Знай­шли щось кори­сне для себе? Під­т­ри­май­те PSYSK на Patreon! Або зробіть разо­ву пожерт­ву на роз­ви­ток проєкту.