Дихотомія контролю та доля людини

Одна з голов­них ідей стоїч­ній ети­ці — це дихо­то­мія кон­тро­лю. Це розу­мін­ня того, що ми прак­тич­но нічо­го не кон­тро­лює­мо у жит­ті окрім нашо­го став­лен­ня до цьо­го, а тому пев­ні речі є бай­ду­жи­ми, і ми не повин­ні хви­лю­ва­ти­ся за них. 

сенека

Основ­ну ідею цьо­го прин­ци­пу мож­на озву­чи­ти відо­мим вис­лов­лю­ван­ням, яке є навіть у вигляді молит­ви: людині тре­ба мати душев­ний спо­кій, щоб прий­ня­ти те, чого вона змі­ни­ти не може, муж­но­сті — змі­ни­ти мож­ли­ве і муд­ро­сті, щоб завжди відріз­ня­ти одне від іншо­го. 

Всі речі стоїки ділять на бла­го, зло, бай­ду­жість (адіа­фо­ра). Бла­го — це чес­но­ти. Зло — про­ти­леж­ні їм яко­сті. Бай­ду­же — все інше, оскіль­ки воно ніяк не впли­ває на досяг­нен­ня щастя та не в зоні нашо­го впли­ву. Це — жит­тя і смерть, сла­ва і без­слав’я, страж­дан­ня та задо­во­лен­ня, багат­ство та бід­ність, хво­ро­ба та здо­ро­в’я. 

Але бай­ду­же може бути «пере­важ­но бай­ду­жим» — те, що все ж таки покра­щує наше жит­тя і «непе­ре­важ­но бай­ду­жим» — бід­ність, біль, хво­ро­ба та інші страж­дан­ня. Але все ж таке — все це стоїки від­но­сять до кате­горії «бай­ду­жо­го», а тому прий­ма­ють спо­кій­но все, що від­бу­ваєть­ся в цих сферах.

Яка ж пси­хо­ло­гіч­на уста­нов­ка доз­во­ляє все це прий­ма­ти? Мені здаєть­ся, це ідея лого­су, розум­но­му устрою все­світу, зав­дя­ки чому всі світо­ві події напе­ред вста­нов­лені та пов’я­за­ні між собою. І зов­ніш­ня сво­бо­да люди­ни поля­гає в тому, спів­пра­ц­ює вона з долею чи про­ти­вить­ся їй. Як писав Сене­ка: «Хто зго­ден, того доля веде, хто не зго­ден, того вона тягне».

Це дуже схо­же на хри­сти­янсь­ку ідею «про­ми­слу Божо­го» та від­по­від­но­го прий­нят­тя всьо­го з вірою, що все буде згід­но с Божою волею, а тому добре.

Сергій Коноплицький (PSYSK)

Засновник спільноти сучасного стоїцизму PSYSK.

Ще трохи стоїцизму...